1.Чи є базою нарахування ЄВ сума винагороди виплачена ФО за участь у конкурсі (його організаторами (не роботодавцями) ?
Відповідь: Відповідно до абз. другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених, зокрема у п. 1 (крім абз. сьомого) частини 1 ст. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
Статтею 1 р. 1 Закону України ”Про оплату праці” визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Враховуючи зазначене вище, винагорода, виплачена фізичній особі за участь у конкурсі не є базою нарахування ЄВ, оскільки нагороджений не перебуває в трудових та цивільно-правових відносинах з організаторами конкурсу.
2. Чи є базою нарахування ЄВ суми платежів за договорами довгострокового страхування життя співзасновника ЮО, який не перебуває у трудових відносинах з підприємством?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (п.1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
Обов’язок нараховувати, утримувати та сплачувати єдиний внесок за найманих працівників покладено на роботодавців.
Підприємства та інші юридичні особи не є роботодавцями для фізичних осіб – засновників даних юридичних осіб, а фізичні особи – засновники, відповідно, не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, засновниками яких вони є, а отже, у такому випадку, не є платниками єдиного внеску.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
Згідно Інструкції № 5 суми платежів за договорами довгострокового страхування життя співзасновника юридичної особи, який не перебуває у трудових відносинах з підприємством, не визначені переліком основної та додаткової заробітної плати, а відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, а саме: є сумою благодійної допомоги, виплаченої особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 розділу 3 Інструкції № 5).
Враховуючи зазначене вище, суми платежів за договорами довгострокового страхування життя співзасновника юридичної особи, який не перебуває у трудових відносинах з підприємством, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
3. Що є базою нарахування ЄВ для установ, організацій, які виплачують грошове забезпечення (допомогу), батькам вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам?
Відповідь: Відповідно до абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.
Пунктом 10 частини 1 ст.4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно з абз. другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, нараховується, зокрема, на суму грошового забезпечення, допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Отже, базою нарахування ЄВ для установ, організацій є сума грошового забезпечення, допомоги або компенсації, що виплачується батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам.
4. Чи є базою нарахування та утримання ЄВ безповоротна фінансова допомога, виплачена роботодавцем?
Відповідь: Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини 1 ст. 4 цього Закону, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
Види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31) входить до фонду додаткової заробітної плати, на яку нараховується ЄВ.
Згідно із п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам підприємства у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Крім того, зазначена вище допомога належить до виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄВ (п. 14 розділу ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170).
Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці та не підлягають нарахуванню та утриманню ЄВ (п. 3.32 розділу 3 Інструкції № 5).
Таким чином, базою нарахування та утримання ЄВ є безповоротна фінансова допомога, що має систематичний характер та виплачена роботодавцем працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Не є базою нарахування ЄВ сума безповоротної фінансової допомоги разового характеру та безповоротна фінансова допомога, виплачена роботодавцем працівникам, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
5. Чи сплачується ЄВ, якщо рахунки платника заблоковано (арештовано)?
Відповідь: Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати ЄВ зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати ЄВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).
6. Чи обов’язкове проведення звірення сум нарахування та сплати ЄВ?
Відповідь: Відповідно до частини 7 ст. 14 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) органи доходів і зборів зобов’язані проводити звірення сум нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: роботодавців, фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
При цьому, Інструкція про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455, та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, не передбачають обов’язкового проведення платниками звірення сум нарахування та сплати ЄВ.
7. Який розмір ЄВ застосовують установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності (більше 5 днів)?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці (страхувальники) - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платниками ЄВ є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України) та особи без громадянства, які працюють:
на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абз. другому та восьмому пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464;
у фізичної особи - підприємця на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
у фізичної особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (п. 2 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).
Згідно абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є, зокрема, установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів.
Платниками ЄВ є особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 11 частини 1 ст.4 Закону № 2464).
ЄВ для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у п. 9 частини 1 ст. 4 Закону № 2464), встановлюється у розмірі 33,2 відс. визначеної абз. другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (абз. 2 частини 6 ст. 8 Закону № 2464).
Базою нарахування ЄВ, зокрема, для установ та організацій, які виплачують найманим працівникам допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів, є сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (абз. другий п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
На період до 1 січня 2023 року підприємства суднобудівної промисловості звільняються від сплати ЄВ на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (абз. восьмий частини 5 ст. 8 Закону № 2464).
Згідно з частиною 12 ст.8 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у п. 11 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 2 відс. суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів, нараховують ЄВ найманим працівникам, які працюють у юридичних та фізичних осіб, на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 33,2 відс. (крім підприємств суднобудівної промисловості, які на період до 1 січня 2023 року звільняються від сплати) та утримують із зазначених сум ЄВ у розмірі 2 відсотка.
8. Який порядок обчислення і сплати ЄВ відокремленими підрозділами, які не мають окремого балансу?
Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями відокремлені підрозділи не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 9 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 458, визначено, що у разі отримання повідомлення від державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про створення відокремленого підрозділу юридичної особи такий новостворений підрозділ обліковується з приміткою ”Неплатник”.
У разі прийняття юридичною особою рішення про виділення відокремленого підрозділу на окремий баланс та перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення орган доходів і зборів за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. У зазначеному випадку на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується як платник єдиного внеску.
Якщо юридичною особою прийнято рішення про реорганізацію відокремленого підрозділу – страхувальника в такий підрозділ, який не має обов’язків чи повноважень щодо ведення окремого балансу та самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами, юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення орган доходів і зборів за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У цьому випадку в разі відсутності заборгованості на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується з приміткою ”Неплатник”.
Наявність у відокремленого підрозділу окремого балансу, самостійного ведення розрахунків з оплати праці із застрахованими особами може бути встановлена органом доходів і зборів під час проведення перевірки платника єдиного внеску, при опрацюванні його звітності.
Дані про взяття на облік відокремленого підрозділу з приміткою ”Платник/Неплатник” органом доходів і зборів передаються Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування в порядку взаємного обміну інформацією.
Тобто, відокремлений підрозділ, не маючи статусу юридичної особи, не реєструється окремо в органах доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та тимчасової працездатності, Центрі зайнятості за своїм місцезнаходженням, а нараховування, утримання і сплату (перерахування) ЄВ за такий підрозділ здійснює централізовано з рахунку головне підприємство - юридична особа за місцем її реєстрації.
9. Чи включаються зовнішні сумісники до середньооблікової кількості штатних працівників та штатної чисельності працівників?
Відповідь: Питання, пов’язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року № 286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» (далі – Інструкція), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно п. 2.1 розділу 2 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною (п.п. 2.5.9 п. 2.5 розділу 2 Інструкції).
Не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (п.п. 2.6.1 п. 2.6 розділу 2 Інструкції), тобто зовнішні сумісники.
Згідно п.п. 3.2.2 п. 3.2 розділу 3 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у п. 2.4, 2.5 розділу 2 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п.п. 2.5.8 – 2.5.9 п. 2.5 розділу 2 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Таким чином, зовнішні сумісники не включаються, як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до штатної чисельності працівників.
10. Який розмір застосовують ФОП-платники ЄП без використання праці найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платники ЄП.
ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 34,7 відс. визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону № 2464).
Пунктом 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, ФОП платники ЄП без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7 відс. на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.
11. Чи звільняється від сплати ЄВ ФОП, яка знаходиться на загальній системі оподаткування та є пенсіонером за віком?
Відповідь: Згідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП - ЄП та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 4 ст. 4 цього Закону, а саме ФОП (крім тих ФОП - ЄП), ЄВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності.
При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Отже, ФОП на загальній системі оподаткування, яка отримує пенсію за віком, повинна нараховувати та сплачувати ЄВ на загальних підставах. Винятків та пільг для зазначеної категорії фізичних осіб чинним законодавством не передбачено.
12. Який порядок розрахунку та сплати ЄВ новоствореними ФОП платниками ЄП?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платниками ЄП.
Платники ЄВ, зазначені у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема ФОП платники ЄП, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абз. третій частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з п.п. 2 п. 4.6 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 455, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму ЄВ, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць (п.п. 1 п. 4.6 розділу ІV Інструкції № 455).
Мінімальний страховий внесок – сума ЄВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини 1 ст. 1 Закону № 2464).
Обов’язки платників ЄВ виникають, зокрема, у ФОП платників ЄП з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (абзац другий частини 4 ст. 5 Закону № 2464).
Враховуючи викладене вище, новостворені ФОП платники ЄП сплачують за себе ЄВ в розмірі, який самостійно визначили, але не менше мінімального страхового внеску на місяць, в термін до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
При цьому, платники можуть сплачувати ЄВ у вигляді авансових платежів до 20 числа кожного місяця поточного кварталу, які враховуються ними при остаточному розрахунку, що здійснюється за календарний квартал.
13. Який термін сплати ЄВ, особами, які забезпечують себе роботою самостійно без використання праці найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до п. 5 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Платники ЄВ, зазначені у п. 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю), зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації (абзац четвертий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
Згідно п.п. 3 п. 4.5 розділу ІV Інструкції про Порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 455, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція №455), сума ЄВ платників, визначених п.п. 4 п. 2.1 розділу ІІ Інструкції № 455 (осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю без), не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
14. За якою формою подається заява при укладання договору про добровільну сплату ЄВ:
Відповідь: Відповідно до частини 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями особи, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно абзацу 2 п. 5.2 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів країни від 09 вересня 2013 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі – Інструкція № 455) заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування подається за формою згідно з додатком 2 до Інструкції № 455.
15. До якого органу доходів і зборів подається звітність з ЄВ, у разі зміни СГ протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного із зміною адміністративного району?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) зобов’язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 3.7 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 3.1, 3.2 та 3.4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік.
Таким чином, у разі зміни суб’єктом господарювання протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, звітність про суми нарахованого ЄВ подається та сплачується ЄВ за новим місцем взяття на облік.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві