1. В яких випадках здійснюється огляд (переогляд) ручної поклажі та багажу?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 339 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, зазначеним у частині першій ст. 319 МКУ, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, орган доходів і зборів має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи (ч. 2 ст. 339 МКУ).
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:
1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, тварин та рослин, а також довкілля;
2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з’явилися протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;
3) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію України (ч. 3 ст. 339 МКУ).
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання (ч. 4 ст. 339 МКУ).
Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 636, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 1004/21316.
Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання (ч. 6 ст. 339 МКУ).
2. Яким видам контролю(крім митного) підлягають товари, що переміщуються через митний контроль України та які документи підтверджують здійснення таких видів контролю?
Відповідь: Відповідно до положень п. 1 ст. 319 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю.
У пунктах пропуску через державний кордон України зазначені види державного контролю (крім радіологічного) здійснюються органами доходів і зборів у формі попереднього документального контролю на підставі інформації, отриманої від державних органів, уповноважених на здійснення цих видів контролю, з використанням засобів інформаційних технологій.
Порядок здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1030 «Деякі питання здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України» (далі – Порядок 1030).
Для здійснення попереднього документального контролю товарів перевізник або експедитор чи уповноважена особа надає посадовій особі органу доходів і зборів документи та/або відомості, необхідні для здійснення відповідного виду державного контролю (п. 4 Порядку 1030), зокрема:
1) для здійснення санітарно-епідеміологічного контролю харчових продуктів (під час ввезення товарів на митну територію України, крім транзиту) - міжнародний санітарний сертифікат, що видається країною-експортером (оригінал документа), якщо такий сертифікат вимагається санітарними заходами;
2)для здійснення ветеринарно-санітарного контролю товарів:
- міжнародний ветеринарний сертифікат, що видається країною-експортером (оригінал документа) (під час ввезення товарів на митну територію України або транзиту);
- реквізити дозволу на ввезення в Україну об’єктів ветеринарно-санітарного контролю у випадках, визначених ст. 83 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 № 2498-XII (під час ввезення товарів на митну територію України, крім транзиту);
- відомості про включення товарів до державного реєстру ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, а саме: номер реєстраційного посвідчення та дата реєстрації (під час ввезення товарів на митну територію України, крім транзиту);
3) для здійснення фітосанітарного контролю товарів, крім дерев’яного пакувального матеріалу як супровідного матеріалу для товарів, що класифікується у товарній позиції 4415 згідно з УКТЗЕД (під час ввезення товарів на митну територію України або транзиту):
- фітосанітарний сертифікат, який видається державним органом з карантину і захисту рослин країни-експортера, що засвідчує фітосанітарний стан товару (оригінал документа);
- реквізити карантинного дозволу, що видається Держветфітослужбою згідно із статтею 37 Закону України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 № 3348-XII;
4) для здійснення екологічного контролю товарів:
- свідоцтво про допуск транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів (оригінал документа) (під час ввезення на митну територію України або транзиту небезпечних вантажів згідно із Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 № 1644-III;
- свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (оригінал документа) (під час ввезення на митну територію України або транзиту небезпечних вантажів згідно із Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 № 1644-III);
- реквізити висновку Мінприроди України про те, що відходи, які включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6 - 33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 № 1120 (під час ввезення на митну територію України або транзиту небезпечних відходів);
- відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, а саме: серія, номер реєстраційного посвідчення та дата реєстрації (під час ввезення товарів на митну територію України, крім транзиту);
5) для здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей (під час ввезення товарів на митну територію України, крім транзиту) - свідоцтво на право вивезення культурних цінностей, якщо це передбачено законодавством держави, з якої культурні цінності ввозяться на митну територію України.
Слід зазначити, що види контролю здійснюються з використанням засобів інформаційних технологій, у тому числі електронної бази даних щодо товарів, переміщення яких контролюється іншими державними органами в частині дотримання заборон щодо переміщення цих товарів через митний кордон України. Державні органи, що здійснюють зазначені види контролю, зобов’язані надавати органам доходів і зборів для здійснення такого контролю необхідну інформацію в електронному вигляді (ч. 5 ст. 319 МКУ).
При цьому митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершуються тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, зазначених у ч. 1 ст. 319 МКУ. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів (ч. 8 ст. 319 МКУ).
Водночас відомості про документи, визначені ч. 3 ст. 335 МКУ, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації.
Крім того Класифікатором документів, розділ 5 «Ліцензії, дозволи, сертифікати та інші документи, що підтверджують дотримання обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», передбачено внесення до 44 графи митної декларації інформації про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено»); про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»); про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів «Ввезення в Україну дозволено», або «Транзит по Україні дозволено», або «Вивезення з України дозволено»); про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»).
На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (ч. 2 ст. 264 МКУ).
3. На які товари ( в тому числі валютні цінності) встановлено обмеження щодо їх переміщення через митний контроль України?
Відповідь: Згідно ст. 197 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI зі змінами, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.
Перелік товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 436 зі змінами.
Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), затверджені постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 № 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України».
4. Які заборони обмеження встановлено щодо переміщення (пересилання) окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес- відправленнях?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.235 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях:
1) товарів, заборонених МКУ та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;
2) товарів, відправлених з порушенням митних правил;
3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
4) товарів, які за результатами проведення видів контролю, зазначених у ч.1 ст.319 МКУ, не можуть бути пропущені через митний кордон України;
5) товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв’язку, без документів про проведену фумігацію;
6) товарів, що підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД, які переміщуються (пересилаються) на адресу громадян, крім продуктів харчування загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника.
Забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв’язку (ч.2 ст.235 МКУ).
Пунктами 2-6 статті 15 Всесвітньої поштової конвенції від 12.02.2008, затвердженої Указом Президента України від 09.01.2013 № 5/2013 «Про затвердження Всесвітньої поштової конвенції, Заключного протоколу Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про поштові платіжні послуги та Першого додаткового протоколу до Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу», встановлено такі заборони:
2. Заборони для всіх категорій відправлень
2.1. Унесення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях відправлень:
2.1.1. наркотиків і психотропних речовин, визначених Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками, або інших незаконних речовин, заборонених у країні призначення;
2.1.2. предметів непристойного чи аморального характеру;
2.1.3. контрафактних і піратських предметів;
2.1.4. інших предметів, увезення чи обіг яких заборонено в країні призначення;.
2.1.5. предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення, забруднювати чи псувати інші відправлення, поштове обладнання чи власність третьої сторони;
2.1.6. документів, що мають характер поточного та особистого листування між особами, іншими, ніж відправник та одержувач, чи особами, що проживають з ними.
3. Вибухові, займисті чи радіоактивні матеріали та небезпечні речі
3.1. Укладання вибухових, займистих чи інших небезпечних речей, а також радіоактивних матеріалів забороняється в усіх категоріях відправлень.
3.2. Укладення неспоряджених вибухових пристроїв і боєприпасів, у тому числі неспоряджених гранат, снарядів та інших аналогічних предметів, а також муляжів таких пристроїв і предметів заборонено в усі категорії відправлень.
3.3. Як виняток приймаються для пересилання такі небезпечні вантажі, про які йдеться в пунктах 1, 2 статті 16.
4. Живі тварини
4.1. Живих тварин забороняється пересилати в усіх категоріях відправлень.
4.2. Як виняток приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції, крім відправлень з оголошеною цінністю:
4.2.1. бджоли, п’явки та шовковики;
4.2.2. паразити й винищувачі шкідливих комах, які призначені для контролю цих комах і які обмінюються між офіційно визнаними установами;
4.2.3. мушки родини дрозофіла для медико-біологічних досліджень для офіційно визнаних установ.
4.3. Як виняток приймаються для пересилання в посилках:
4.3.1. живі тварини, пересилання яких поштою дозволено поштовими правилами відповідних країн.
5. Укладання кореспонденції в посилки
5.1. Заборонено вкладати в поштові посилки зазначені нижче предмети:
5.1.1. кореспонденцію, за винятком архівних документів, якою обмінюються особи, інші, ніж відправник та одержувач, чи особи, що проживають з ними.
6. Монети, банківські білети й інші цінні предмети
6.1. Забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред’явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети:
6.1.1. у відправлення письмової кореспонденції без оголошеної цінності;
6.1.1.1. однак якщо національне законодавство країн подання та призначення це дозволяє, такі предмети можуть пересилатися в закритому конверті як рекомендовані відправлення;
6.1.2. у посилках без оголошеної цінності, крім випадків, коли відповідно до національного законодавства країн подання та призначення це дозволяється;
6.1.3. у посилках без оголошеної цінності, якими обмінюються дві країни, що приймають посилки з оголошеною цінністю;
6.1.3.1. крім того, кожна країна-член або призначений оператор може заборонити вкладення злитків золота в посилках з оголошеною цінністю чи без оголошеної цінності, що виходять або надсилаються на її територію чи пересилаються транзитом її територією; вона може обмежити фактичну вартість цих відправлень.
Відповідно до ст. 141 Закону України від 04.10.2001 № 2759-ІІІ «Про поштовий зв‘язок» (зі змінами) забороняються до пересилання у поштових відправленнях вкладення, які можуть становити загрозу життю та здоров’ю людей, призводити до знищення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Перелік вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, порядок їх вилучення із поштових відправлень та розпорядження ними визначаються Кабінетом Міністрів України”, а саме:
згідно з пунктом 37 Правил надання послуг поштового зв‘язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 зі змінами (далі - Правила 270) у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати:
вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї, холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством;
наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства, та радіоактивні речовини;
дозволи на право носіння зброї, трудові книжки, військові квитки, документи, що посвідчують особу (крім паспортів громадянина України для виїзду за кордон);
інші предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу;
живих тварин тощо.
У міжнародних посилках, бандеролях, мішках ”М” забороняється пересилати письмові повідомлення, що мають характер ділового і особистого листування, а також будь-яку кореспонденцію, яка не належить відправникам або адресатам, за винятком рахунків та описів вкладення (п. 38 Правил 270).
5. Який термін відшкодування у разі втрати міжнародного поштового відправлення (посилки) та /або порушення строків доставки посилки?
Відповідь: Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку визначає Закон України від 04 жовтня 2011 року № 2759-ІІІ «Про поштовий зв’язок» зі змінами (далі - Закон). Закон також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв’язку і користувачами їх послуг.
Згідно з частинами першою, другою ст. 17 Закону всі оператори поштового зв’язку незалежно від їх організаційно-правової форми користуються рівними правами і виконують однакові обов’язки відповідно до законодавства України, крім виключних прав і обов’язків національного оператора, визначених Законом. Оператори забезпечують доступ користувачів до інформації про тарифи, правила надання послуг поштового зв’язку, строки пересилання поштових відправлень, режими роботи об’єктів поштового зв’язку, заборонені до пересилання предмети, відповідальність операторів перед користувачами тощо.
Крім цього, порядок надання послуг поштового зв’язку, права та обов’язки операторів поштового зв’язку і користувачів послуг поштового зв’язку, а також регулювання відносин між ними визначено Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 зі змінами (далі –
Постанова 270), відповідно до яких:
оператор поштового зв’язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв’язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв’язку згідно із законом (п. 129 Постанови 270);
будь-яка інформація про поштове відправлення, поштовий переказ, відправника (найменування, поштова адреса) надається лише адресату або його законному представнику за його заявою (п. 130 Постанови 270);
адресат має право за додаткову плату подати заяву про розшук відправленого йому реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (п. 123 Постанови 270);
користувач послуг поштового зв’язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв’язку, звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду, оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв’язку в порядку, встановленому законом (п. 127 Постанови 270).
Відповідно до п. 13.1 р. 13 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 27.10.1999 № 680/108, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.1999 за № 791/4084 зі змінами, заяви фізичних та юридичних осіб розглядаються в порядку, установленому законодавством:
щодо матеріальних претензій, порядку і термінів проходження міжнародного поштового відправлення – операторами поштового зв’язку;
щодо нарахованих митних платежів і затриманих чи вилучених митницею предметів – митними органами.
Довідково. Згідно з пунктом 3 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності МКУ, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить МКУ, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами МКУ.
Таким чином, з питань, щодо матеріальних претензій, порядку та термінів проходження міжнародних поштових відправлень необхідно звертатись до оператора поштового зв’язку, послугами якого скористався відправник при відправленні міжнародного поштового відправлення, або до оператора поштового зв’язку України, з яким цим іноземним оператором укладено угоду (договір) про обмін міжнародними поштовими відправленнями.
6. Які строки проведення, зупинення та поновлення документальних виїзних перевірок вимог законодавства України з питань державної митної справи?
Відповідь:
Відповідно до ч. 8 ст. 346 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) тривалість документальної виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів. У зазначений строк не включаються:
1) період часу між врученням керівнику підприємства, що перевіряється, або уповноваженій ним особі письмової вимоги про надання документів та відомостей, необхідних для з’ясування питань перевірки, та наданням таких документів та відомостей;
2) час, необхідний для відновлення втрачених, пошкоджених або достроково знищених документів, необхідних для з’ясування питань перевірки, у випадках, передбачених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ);
3) час, необхідний для відновлення бухгалтерського обліку, у разі виявлення невідповідності показників у документах бухгалтерського обліку та/або фінансової звітності;
4) час, необхідний для складення акта (довідки) про результати перевірки.
Частиною 9 ст. 346 МКУ визначено, що строк проведення документальної виїзної перевірки може бути продовжений наказом відповідного органу доходів і зборів, але не більше ніж на 15 робочих днів. Підставами для продовження строку проведення планової виїзної перевірки є:
1) заява підприємства (у разі необхідності подання ним документів, що стосуються питань перевірки);
2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу підприємства та/або його господарських об’єктів;
3) випадки, передбачені абз. 3 п. 44.7 ст. 44 ПКУ;
4) випадки, коли в період проведення документальної виїзної перевірки на письмовий запит посадової особи органу доходів і зборів, уповноваженої на проведення перевірки, підприємством, яке перевіряється, не надані документи, необхідні для з’ясування питань такої перевірки.
Встановлені ст. 346 МКУ строки, підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств не поширюються на перевірки, що проводяться за заявою самого підприємства, уповноважених економічних операторів (у тому числі на підприємствах, які звернулися для отримання такого статусу), а також на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону або у процесі провадження в адміністративній справі про порушення митних правил стосовно посадової особи цього підприємства (ч. 10 ст. 346 МКУ).
Відповідно до ч. 11 ст. 346 МКУ документальну виїзну (планову чи позапланову) перевірку підприємства може бути зупинено наказом відповідного органу доходів і зборів, копія якого не пізніше наступного робочого дня надсилається підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під розписку керівнику підприємства чи уповноваженій ним особі, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) необхідність відновлення підприємством втрачених документів або обґрунтованої потреби в додатковому часі для надання документів, визначених у запиті посадової особи органу доходів і зборів;
2) необхідність проведення митної експертизи;
3) необхідність проведення зустрічної звірки;
4) необхідність отримання інформації від інших державних органів України або уповноважених органів іноземних держав.
Зупинення документальної виїзної (планової чи позапланової) перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки за умови вручення під розписку керівнику підприємства чи уповноваженій ним особі або надіслання підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про зупинення такої перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення митної експертизи, отримання інформації від інших державних органів України або уповноважених органів іноземних держав, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом перевірки, відновлення підприємством втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур (ч. 12 ст. 346 МКУ).
Рішення про зупинення та поновлення документальної перевірки підприємства приймає керівник органу доходів і зборів або особа, яка виконує його обов’язки, за письмовим поданням посадової особи, яка проводить таку перевірку, або за обґрунтованим зверненням підприємства, що перевіряється (ч. 13 ст. 346 МКУ).
7. Які права та обов’язки мають посадові особи підприємства, що перевіряються пвд час проведення документальних перевірок?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 350 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495 - VI (далі - МКУ) посадові особи підприємства, що перевіряється, мають право:
1) вимагати від посадових осіб органу доходів і зборів повідомлення підстав для проведення перевірки, пред’явлення посвідчення на право проведення перевірки, службових посвідчень посадових осіб органів доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки;
2) надавати посадовим особам органу доходів і збору, які проводять перевірку, письмові заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки;
3) запитувати у посадових осіб органу доходів і зборів та отримувати від них інформацію щодо положень законодавства, що стосуються питань перевірки;
4) надавати посадовим особам органу доходів і зборів всі наявні у їх розпорядженні документи та відомості, що підтверджують процедури декларування та митного
оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
5) вимагати від посадових осіб органу доходів і зборів перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства;
6) звертатися до органу доходів і зборів, посадові особи якого проводять перевірку, з клопотанням про продовження строку подання документів, строку проведення перевірки;
7) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки у разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами, вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами органу доходів і зборів по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки;
8) отримувати у посадових осіб органу доходів і зборів після закінчення перевірки примірник акта (довідки), що складається за результатами перевірки;
9) оскаржувати рішення, прийняте органом доходів і зборів за результатами перевірки;
10) складати розрахунок збитків та/або шкоди, заподіяних підприємству у зв’язку з проведенням документальної перевірки, та вимагати в установленому законом порядку відшкодування таких збитків та/або шкоди, а також долучати зазначений розрахунок до акта, що складається за результатами перевірки, як його невід’ємний додаток;
11) користуватися іншими правами, що передбачені МКУ та іншими законами України.
Водночас згідно із ч. 2 ст. 350 МКУ посадові особи підприємства, що перевіряється, зобов’язані:
1) не перешкоджати законній діяльності посадових осіб органу доходів і зборів під час проведення перевірки та виконувати законні вимоги зазначених осіб, у тому числі отримані в письмовій формі, які стосуються надання до перевірки документів, їх копій, інформації, у тому числі, за наявності - в електронній формі, проведення інвентаризацій, оглядів та реалізації інших прав посадових осіб органів доходів і зборів, передбачених МКУ та Податковим кодексом України;
2) забезпечувати у робочий час безперешкодний доступ посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснюють перевірку, на об’єкти підприємства, що перевіряється, та забезпечувати умови для виконання ними своїх обов’язків;
3) забезпечувати у разі необхідності посадових осіб органу доходів і зборів робочим місцем на підприємстві, що перевіряється, комп’ютерною та іншою оргтехнікою (за наявності);
4) робити запис про ознайомлення на посвідченні про проведення перевірки;
5) визначати осіб, відповідальних за надання інформації посадовим особам органу доходів і зборів, які здійснюють перевірку, не пізніше двох робочих днів з дня початку перевірки;
6) забезпечувати збереження документів, необхідних для з’ясування питань перевірки, протягом строків, передбачених п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу Українизі змінами та доповненнями, та їх відновлення у разі втрати чи передчасного знищення;
7) виконувати інші обов’язки, передбачені МКУ та іншими законами України.
8. Як здійснюється подання та розгляд заперечень до акту перевирки державної та митної справи?
Відповідь: Згідно з ч. 8 ст. 354 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов’язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід’ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються органом доходів і зборів протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року
№ 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.
Якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, орган доходів і зборів зобов’язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду
(ч. 9 ст. 354 МКУ).
Участь керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов’язки, у розгляді заперечень підприємства до акта або довідки про результати перевірки є обов’язковою (ч. 10 ст. 354 МКУ).
Рішення про визначення грошових зобов’язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов’язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення (ч. 11 ст. 354 МКУ).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов’язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (ч. 12 ст. 354 МКУ).
9. Який порядок переміщення громадянами (резидентами та нерезидентами) готівки через митний контроль України?
Відповідь: Порядок переміщення готівки (у тому числі дорожніх чеків) і банківських металів через митний кордон України регламентується Інструкцією про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27.08.2008 № 148, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.06.2008 за № 520/15211
зі змінами (далі – Інструкція 148).
Відповідно до Інструкції 148 фізична особа незалежно від віку має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування органу доходів і зборів.
Фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування органу доходів і зборів в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.
Фізична особа-нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування органу доходів і зборів в повному обсязі.
Фізична особа-нерезидент має право вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою органу доходів і зборів при ввезенні в Україну. Вивезення готівки у такому випадку здійснюється за умови її письмового декларування органу доходів і зборів в повному обсязі.
Митна декларація є підставою для вивезення (увезення) зазначеної у ній готівки і банківських металів і здійснення операцій за дорученням резидента або нерезидента протягом одного року з часу оформлення декларації.
Фізична особа-нерезидент має право вносити кошти на рахунки в уповноважених банках або виконувати інші операції в банках України на підставі митної декларації у випадках, передбачених законодавством України.
10. Який порядок переміщення на митну територію України домашніх тварин?
Відповідь: Згідно із ст. 375 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI
зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню та застосуванню до них заходів контролю, визначених законом.
Письмове декларування домашніх тварин здійснюється з використанням митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних з провадженням підприємницької діяльності, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 431.
Крім того відповідно до Переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) у разі переміщення їх через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1031 зі змінами, живі тварини підлягають ветеринарно-санітарному контролю.
Вимоги до об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю
та нагляду, що переміщуються через державний кордон України, визначені Законом України від 25.06.1992 № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» зі змінами (далі – Закон 2498). Згідно із ч. 1 ст. 85 Закону 2498 вантажі
з товарами, що ввозяться на територію України, зокрема, повинні:
супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами;
у разі ввезення на територію України живих тварин – походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих Міжнародним епізоотичним бюро (Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин), – із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту.
Вимоги до перевезення тварин авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом встановлені Правилами транспортування тварин, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві