Пам’ятник засновникам Києва або Летюча Либідь є візитівкою столиці України, що уособлює її багаторічну історію. Він розташований у мальовничому куточку міста – у підніжжя Печерських пагорбів на набережній Дніпра.

Славетні предки

Згідно з легендою про заснування української столиці, Київ завдячує своєю появою трьом братам із племені полян (східнослов’янський союз племен із Наддніпрянщини) – Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь.

Назва Києва походить від імені Кия – найстаршого з трьох братів. Легенда про Кия дійшла до нас у літописі ХІІ ст. Нестора Літописця «Повість минулих літ»:

«І були три брати, одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зоветься Щекавиця, а Хорив – на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок, і назвали його Київ».

Варто зазначити, що існує дуже багато гіпотез і версій про легендарних засновників Києва, одні намагаються довести, що це лише літературні персонажі, інші ж – що вони є історичними особистостями, які у 482 році заснували наше рідне місто.

Та не зважаючи на все, пам’ятник засновникам Києва  є одним із найвідоміших у столиці.

Як народилась Летюча Либідь

На початку 80-х років минулого століття вирішувалось питання, яким чином відзначити 1500 років із дня заснування Києва. Думали навіть поставити арку на Десятинній. Але ще до того один із авторів скульптури Василь Бородай виконав невеликий настільний варіант «Летючої Либіді», який презентував Леоніду Брєжнєву та Володимиру Щербицькому. Така наочна презентація ідеї вельми сподобалась державним діячам, тож було вирішено саме цей пам`ятник встановити на 1500 день народження Києва.

З формою монумента визначились, треба було обрати місце. Спершу був наказ встановити скульптуру на пілоні Північного мосту. Однак ця ідея була не найкращою. По-перше, вітер би пошкодив пам`ятник, а по-друге – знизу його не було б помітно. Так було обраною іншу локацію – паралельно Дніпру на правому березі столиці в Наводницькому парку.

«Оживили» засновнників Києва скульптор Василь Бородай та архітектор Микола Фещенко.

Архітектори вже не вперше працювали разом. На початку весни 1982 року вони почали створювати монумент. Робота просувалась швидко.

Згідно з задумкою архітекторів монумент повинен був бути легким, повітряним. Тому пам`ятник зробили з металу та обшили тонкими, шириною 0,8 міліметра, листами міді. Бетон був залитий у «річкові хвилі» та всередину човна. А скульптури Кия, Щека, Хорива та Либіді залишились всередині пустими.

Вже наприкінці травня 1982 року, у парку, який тоді мав ім’я одного з революційних діячів, з’явилися чотири постаті з кованої міді, що символізують легендарну четвірку засновників Києва. Поруч із пам’ятником було встановлено символічний камінь із цитатою з літопису, що розповідає про заснування Києва. Офіційно пам’ятник отримав назву «Литюча Либідь».

Художні особливості скульптури виз­начаються детальним опрацюванням пластичної форми, що відтворює дав­ньоруський одяг, сюжетним мотивом, який надає їй елементи жанровості, чіткою силуетністю та загальною деко­ративністю.

Кий зображений в про­філь, дивиться уперед, тримаючи в зігнутих у ліктях руках довгі тонкі спи­си, Щек повернений обличчям у фас, Хорив дивиться назад, тримаючи у ви­тягнутій правій руці гнучкий лук. По­стать Либеді розміщена на носі човна в напруженому русі, з піднятими, наче крила, руками. Композиція розрахована на сприйняття як з близької, так і більш віддаленої відстані.

Елементом пам’ят­ника виступає декоративний басейн біля стилобату з фонтанами, віддзеркалення в яко­му створює додатковий мальовничий ефект.

Наші дні

Переломним (причому, в буквальному сенсі) моментом у «біографії» пам’ятника стало 23 лютого 2010 року: через корозію металу в залізобетоні та каркасі частина пам’ятника відломилась, впали фігури братів Щека та Хорива. Василь Бородай, якому тоді було майже 94, так і не побачив пам’ятник відродженим – його серце зупинилося через 55 днів, 19 квітня 2010 року.

Упродовж трьох місяців пам'ятник було відновлено. На реставрацію було витрачено 4 млн грн, скульптури зсередини було зроблено наново з бетону, який має гідроізоляційні властивості.

З повномасштабним вторгненням росії на територію України у 2022 році, перед столичною владою постало завдання щодо захисту важливих пам’яток нашого міста.   

Так, навколо Летючої Либеді у повну висоту була побудована шестиметрова конструкція з металевих будівельних листів та дерев’яного бруса. Зовні він укріплений спеціальними плитами, а по нижній частині конструкції укладені мішки з піском. Автором архітектурного проєкту захисного саркофага є Микола Віхарєв – відомий український архітектор, який під час війни розробляє конструктивні рішення щодо захисту памʼятників.

Планується, що крім захисної функції споруда буде мати й нову культурологічну цінність.

Цікаві факти

Незвич­ність композиційного і пластичного вирішення у тому, що пам’ятний знак створений як емблема, де силует ві­діграє головну роль. Він збудований на контрастах лінійно-пластичного ритму з нарощуванням руху від спокійних вертикалей трьох фігур братів, згурто­ваних разом, до стрімкості руху їхньої сестри Либеді. Образ Либеді породжує відчуття радісної і уро­чистої спрямованості вперед.

У ролі Либеді зображено доньку скульптора Бородая – Галину. Вона була художницею та графіком, і померла від невиліковної хвороби у віці 31 року.

1992 року зображення пам'ятника було розміщено на купюрах від одного до 5 тис. карбованців.

У 2001 елемент пам'ятника зображення елементу монумента скульптуру Либеді розмістили на купюрі 200 гривень. Використання зображення було не узгоджене з автором Василем Бородаєм і він подав до суду. На наступному зразку 2007 року цього зображення вже не було. Натомість, пам`ятник зображений на багаточисленних листівках і магнітах.

Пам’ятник засновникам Києва є одним із найромантичніших місць столиці. У Києві є традиція, коли після одруження молодята приїжджають до нього для весільної фотосесії та щоби закріпити свій шлюб. Це пояснюється тим, що пам’ятник символізує не тільки заснування міста, а й заснування нової сім’ї.

У монумента в Києві є двійник – його зменшена копія. Знаходиться вона на території Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на Вознесенському узвозі, 20. Копія стоїть у дворі вузу – дипломна робота одного із студентів.

За матеріалами видань «Вечірній Київ», «Київінформ», «Київ від минулого до майбутнього»