Костел святого Миколая — римсько-католицький костел у Києві, один із двох римсько-католицьких у місті, побудованих до 1917 року. Розташований у самому центрі міста на вулиці Великій Васильківській, 75 – на Печерську. Це справжня окраса столиці України, яка притягує погляди, вражає та захоплює.
Запрошуємо поринути в історію будівлі та відкрити для себе нові цікаві факти…
Тож, 8 грудня 1896 року більше тисячі парафіян костелу св. Олександра звернулися до тодішнього київського генерал-губернатора Олексія Ігнатьєва з клопотанням спорудити в Києві новий кам’яний костел. Подання до чиновника підписали 864 особи.
Вже в кінці січня 1897 року Київська міська Дума, вищий орган міського управління, після клопотання парафіян про відведення землі на побудову храму, запропонувала ділянку міської землі, що знаходилася на окраїні – Великій Васильківській вулиці № 75 навпроти колишньої кінної площі. Дума зобов’язувалася видати парафіянам «кріпосний акт» за умови побудови костелу упродовж не більше ніж 5 років.
Зазначена ділянка землі була міською власністю, яку орендували Хома і Зельмин Шмулевичі Моцкіни з 1897 по 1898 рік. Орендарі Моцкіни використовували землю під склад лісних матеріалів.
Як би там не було, не зупиняючись на деталях, будівництво костелу було схвалено.
Після цього оголосили конкурс проектів будівлі. Відзначимо, що проектів подали досить багато, всі вони жваво обговорювалися в пресі. Однак до реалізації був обраний проект студента інституту цивільних інженерів, римо-католика, 24-річного Станіслава Воловського. Але, за відсутності досвіду у Воловського, вирішили доручити робоче проектування, керівництво й нагляд за будівництвом архітектору Владиславу Городецькому.
8 серпня 1899 року відбулося урочисте закладання першої цегли костелу. На урочистий захід, присвячений початку будівництва, прибула велика кількість священників та віруючих із усієї країни, а також відомі кияни.
Загалом, вся садиба майбутнього костелу була переповнена людьми, оскільки будівництво храму було подією непересічною. Разом із першим камінням було покладено й залізну коробку, в якій містився пергаментний свиток із актом закладки костьолу і по одній штуці всіх срібних і золотих монет 1899 року.
Цікаво, що на ділянці, яка була виділена під будівництво, поставили великий намет, оздоблений квітами і зеленню, в якому відправили молебень. Для прикрашення території, управляючий державним майном київської губернії дозволив збирати квіти по всіх лісах поблизу Києва, і тому були доставлені цілі вози польових квітів, що дало можливість створити ефектну картину.
Йшов час, і вже у 1909 році Костел святого Миколая було освячено.
З висоти пташиного польоту споруда нагадує форму видовженого григоріанського хреста.
Храм збудований в неоготичному стилі: три нави з перехресною навою й дві вежі, на фронтоні оздоблені фігурами святих і орнаментами. Костел має габарити 55 на 24 м і може вмістити за різними даними від 1800 до 2300 людей. Дві вежі , що завершуються витонченими шпилями, мають близько 60 метрів у висоту, висота внутрішніх куполів 36 метрів.
Стіни храму виконано з місцевої жовтої цегли, а у фронтальній частині оздоблені вишневою цеглою. Підмурок, орнаменти та карнизи споруди було обкладено залізобетоном, або виконано з нього.
Ззовні стіни були оздоблені червоною цеглою. На вежах встановили три дзвони, виготовлені на фабриці «Зволінський і Дзевенжановський» у Варшаві. Дзвони були освячені варшавським єпископом Рушкевичем і доставлені в Київ 11 жовтня 1904 року.
До храму з вулиці вело сім сходинок, викладених по всій ширині фасаду, виготовлених з граніту. Навколо костелу було вимощено газон, на якому було висаджено кипариси та ялинки.
Скульптурне оздоблення храму доручили італійцю Еліа Сала. Він виконав фігури св. Станіслава, св. Войцеха, а також статуї 4-х апостолів. Над головним входом до храму знаходиться скульптура Матері Божої з Дитиною на руках. Над бічними дверима головного фасаду розміщені барельєфи з життя святих. Постать Архангела Михаїла на фронтоні фасаду виконав чеський різьбяр Банашум.
На жаль нижній костел, передбачений проектом, через брак коштів так і не збудували. Планувалося, що підвальний поверх буде розділений на 3 частини: задня буде зайнята нижнім храмом з одним вівтарем, середня частина – для влаштування опалення; передня частина – для складів.
Втім, новозбудований костел справляв неповторне враження: контрфорси, фіали, скульптурні та орнаментальні рельєфи, колористичне двоколірне вирішення – фонова червона цегла та сірий колір деталей із штучного каменю, плавні пластичні абриси арок та склепінь…
Взагалі введення костелу в експлуатацію відбулося в незавершеному вигляді – без внутрішнього оздоблення храму, роботи над якими тривали до Першої світової війни. А далі, лихоліття громадянської війни та більшовицький переворот поставили крапку в цій діяльності.
У 40-х роках минулого століття костел було закрито. Його розграбували, а духовенство піддалося репресіям. У будівлі розмістилися склади.
У 1943 році храм сильно постраждав від артилерійського обстрілу, горів.
У післявоєнні роки будівлю було частково відреставровано і перебудовано під потреби Київського державного обласного архіву.
У 1978 році було прийнято рішення Ради Міністрів УРСР про створення в Києві Республіканського Будинку органної та камерної музики й про переобладнання під концертний зал приміщення колишнього костелу. Одночасно з реставрацією проводилася і часткова реконструкція будівлі.
З 1980 року костел почав функціонувати в якості концертного залу Будинку органної та камерної музики (нині Національний будинок органної та камерної музики України).
Орган київського Будинку органної та камерної музики був спеціально створений майстрами фірми «Rieger-Kloss» в місті Крнов в Чехословаччині. У органу 55 регістрів, розподілених по трьох мануальних та педальній клавіатурах, 3945 труб різних діаметрів та довжини (від 13 міліметрів до 6 метрів), зроблених з металу і дорогих порід дерева (використовувалося чорне і червоне). Інструмент має широку темброву палітру.
З 1992 року в храмі почали регулярно проводитися богослужіння, що чергуються за домовленістю з концертною діяльністю Будинку органної музики. Однак сама будівля, внесена до списку споруд, які не підлягають поверненню релігійним об’єднанням, належить державі.
25 червня 2001 року костел відвідав Папа Римський Іоанн Павло II.
У вересні 2021 року костел постраждав від пожежі, а найбільше – орган. Однак сучасна історія костелу заслуговує окремої уваги…
За матеріалами з офіційного сайту Костелу святого Миколая,
інтернет-видання «Київ від минулого до майбутнього»